|
| 01.08.07 23:08 | |
ru |
Прощальный стих.
Прощальный
И нет спасения.
И силы больше нет, чтобы бежать сквозь лабиринты боли и любви
Найди меня! Я так тебя любила!
Мой Ветер, сны мои, стихи и муки!
И я люблю, и не судьба нам вместе быть,
Не думай, что смогу забыть…
Твоя любовь ведь рисовала в сердце нежности узоры
И ноты чувства порождали, слова сквозь расстоянье согревали!
С тобой, как в сказке я была, глаза сверкали…
Могли тихонько вместе улыбаться, и в мыслях низачто не расставаться
Я обожала, посвящала, верила, переживала…
Люблю тебя я бесконечно.
И верю, что любил и любишь.
Я знаю, свое Небо не забудешь…
Мой Ветер, ты всегда со мною будешь.
|
|
| |
|
|
| 18.05.07 19:41 | Коли б я знав, що розлучусь з тобою… |
ru |
Олександр Олесь
Коли б я знав, що розлучусь з тобою…
Коли б я знав, що розлучусь з тобою,
О краю мій, о земленько свята,
Що я, отруєний журбою,
В світах блукатиму літа
Коли б я знав про муки люті,
Про сміх і глум на чужині,
Що в мене будуть руки скуті
І в мури замкнені пісні, -
Я попрощався б хоч з тобою,
До лона рідного припав,
Прислухався б до шуму трав
І зник...
Ні! не пішов би я з ганьбою
Шукать ганьби на чужині...
На хрест?! однаково мені!
После этого я стала любить свою Родину, свою страну, свой язык раз в 5 больше. Это гениально. Это один из самых любимых стихов, над которым я роняла слёзы, который произвёл неизгладимое впечатление. Сказать больше нечего.
|
|
| |
|
|
| 18.05.07 15:36 | Якби ви знали, паничі... |
ru |
Якби ви знали, паничі...
Тарас ШЕВЧЕНКО Якби ви знали, паничі...
Якби ви знали, паничі,
Де люде плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози. Я не знаю,
Чи єсть у бога люте зло,
Що б у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
Такії, боже наш, діла
Ми творимо у нашім раї
На праведній твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели,
А в тебе другого благаєм,
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
І їх сльозами поливаєм.
А може, й те ще... ні, не знаю,
А так здається... сам єси...
(Бо без твоєї, боже, волі
Ми б не нудились в раї голі).
А може, й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром! Бо дивись:
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А подивися та спитай!
Що там твориться у тім раї!
Звичайне, радость та хвала!
Тобі єдиному святому
За дивнії твої діла!
Отим-бо й ба! Хвали нікому,
А кров, та сльози, та хула,
Хула всьому! Ні, ні, нічого
Нема святого на землі...
Мені здається, що й самого
Тебе вже люди прокляли!
Заставил плакать. Я читала и раньше, но только сейчас я действительно полюбила... столько силы, эмоций, души... гениально. Грустно.
|
| Comments: 4 | |
| |
|
Total posts: 13 Pages: 2
1 2 » »»
|
|
| Mo |
Tu |
We |
Th |
Fr |
Sa |
Su |
| | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | | |
|
